Довголіття визначається низкою факторів, але жоден з них не є більш важливим, ніж спосіб життя та генетика.
Безперечно доведено, що природні джерела астаксантину є найбільш ефективними для здоров’я. Однією з багатьох переваг антиоксиданту є його роль у профілактиці та лікуванні хронічних захворювань. В останні роки дослідження показали, що він також може відігравати роль у продовженні життя, пише Express.
У новому дослідженні оцінювалися переваги астаксантину із трьох різних джерел.
Автори розглянули природну форму антиоксиданту, яка являє собою мікроводорості, що повсюдно ростуть у прісній воді, синтетичну версію та версію, що зазнала генетичних маніпуляцій.
Читайте також: Сотні тих, хто вижив після інфаркту, зізналися, що їли ці продукти за кілька годин до нападу
Згідно з результатами дослідження, натуральна форма продемонструвала у 14-90 разів більшу антиоксидантну активність, ніж синтетична версія. Природними джерелами астаксантину є дріжджі та водорості, але мікроорганізми також є у деяких видах риб.
Креветки, краби та лосось можуть бути дієтичними джерелами астаксантину. Лосось, виловлений у дикій природі, є добрим джерелом астаксантину. Щоб отримати 3,6 мг астаксантину, потрібно з’їдати 165 г лосося на день.
Як астаксантин впливає тривалість життя?
Астаксантин активував ген FOXO3 у мишей.
Згідно з отриманими даними, експресія гена довголіття у тканині серця збільшилася до 90 відсотків.
В експериментальному дослідженні гризунів годували або звичайною їжею або їжею, що містить низьку або високу дозу астаксантину, протягом двох тижнів. За втручанням відбувся аналіз рівнів експресії FOXO3 у головному мозку, скелетних м’язах, крові та тканинах серця.
Читайте також: Два симптоми сигналізують про грижу хребта, яка починається
«У тварин, яких годували великою кількістю сполуки астаксантину, спостерігалося значне збільшення активації гена FOXO3 у їхній серцевій тканині».
Вони додали, що аналогічна, але трохи скромніша активація спостерігалася і в крові.
Простіше кажучи, FOXO3 – головний регулятор, що збільшує вироблення генів, що борються з ознаками старіння. Зокрема, він включає вироблення генів, які борються зі старінням клітин, наприклад, з пошкодженням ДНК, білків, ліпідів і втратою функції стовбурових клітин.